День незалежності України – державне свято, яке відзначається щорічно 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою УРСР «Акту   проголошення незалежності України».

Ще з часів Київської Русі українці прагнули жити вільно, сповідувати свої традиції та звичаї, не зазнаючи при цьому поневірянь та утисків. Історичні умови складалися так, що на наших землях постійно панували інші народи-сусіди, та попри все наші співвітчизники протягом століть боролися за свою свободу, і лише нинішнє покоління – наші сучасники у 1991 році вибороли її.

Ця визначна дата навічно увійшла в історію молодої держави золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті українського народу, законодавчо закріпила його вікові, демократичні прагнення до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання, культурного піднесення.

До своєї незалежності Україна йшла довгим шляхом. Історія формування української держави має тисячолітню традицію. Її початком є існування Антської держави, державного об’єднання полян Русі, згодом об’єднання Руської держави з центром у Києві. З розпадом Київської Русі традиції державності перейшли до Галицько-Волинського князівства. Далі було Литовсько-Руське велике князівство, у складі якого Київська і Волинська землі користувалися значною автономією. У 17 столітті утворюється Козацько-Гетьманська держава, яка проіснувала до кінця 18 століття, після чого, аж до 20 століття, незалежної української держави не існувало.

Більшовицький переворот 1917-го року в Україні позначився підйомом національного руху, що оформився в «Третій Універсал» Центральної Ради 20 листопада 1917 року, який оголосив про створення Української Народної Республіки – УНР. У положеннях цього документа       підтверджувались всі основні права і свободи, здобуті під час Всеросійської буржуазно-демократичної революції, зокрема: свобода слова, друку, зборів, віросповідань, зібрань, союзів, страйків, скасування смертної кари і т. п.

Після відмови українського уряду прийняти ультиматум більшовицької Ради Народних Комісарів, в якому вимагалося дозволити  ввести свої війська в Україну, а також не пропускати на Дон білих офіцерів і козаків, почалася українсько-більшовицька війна. Усвідомлюючи свою неспроможність самостійно протистояти більшовицьким військам, український уряд звертається за допомогою до Німеччини.

Союз з Німеччиною спершу видався вдалим варіантом, так як більшовиків вдалося відтіснити з захоплених ними земель. Тільки тепер Україна опинилася у владі сильного колишнього союзника. Німеччина надсилає свого намісника, який силою був поставлений над народом і починається період німецької окупації українських земель.

З 1918 по 1919 роки Україна втягнута в громадянську війну, закінчення якої було відсвятковано проголошенням незалежності Української Радянської Соціалістичної Республіки. Прийняття акта про незалежність республіки пройшло в Києві в березні 1919 року під час Всеукраїнського з'їзду Рад.

Щоб виключити подальші військові конфлікти між урядом нової республіки і РРФСР підписується угода. Вона стосувалася співпраці в господарських та військових питаннях. Проголошувався початок ведення спільного господарства та розвитку промисловості. 28 грудня 1920 року, день підписання вищезазначеного договору, став черговою перешкодою на шляху до незалежності. Тепер український народ опинився в підпорядкуванні РРФСР, яке тривало до кінця ХХ століття. Лише з розпадом Радянського Союзу Україні випаде черговий шанс поборотися за свою незалежність.

Спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 виявила повну залежність союзних республік-держав від розвитку подій у Москві, їхню беззахисність. Тільки повний провал московського путчу зберіг Україну від втрати національного суверенітету та повернення її до тоталітарних часів. З огляду на це 24 серпня 1991 в Києві розпочала роботу позачергова сесія Верховної Ради УРСР.

Цій події передувало прийняття Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. «Декларації про державний суверенітет України» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-12#Text.

З доповіддю про політичну ситуацію в країні виступив Голова Верховної ради України Л. Кравчук. Зі співдоповідями виступили народні депутати О. Мороз – від більшості та I. Юхновський – від опозиції.

У доповіді й співдоповідях висловлювалася єдина думка про необхідність вжити рішучих заходів щодо захисту суверенітету України.

Надвечір 24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради УРСР (392 депутати – «за», 4 – «проти») проголосила Акт незалежності України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12#Text.

Відтепер, у цей день, Україна святкує не тільки свою незалежність, але і новий день народження. Так  почався її шлях у майбутнє, як самостійної держави з правом виступати на політичній арені, говорити від свого імені, планувати подальший розвиток і зміни в країні.

Акт проголошення незалежності України – це документ великої історичної ваги, який, відновивши історичну справедливість, став закономірним наслідком процесу розвитку українського народу.